Не сумуй ти подруго моя,
Що життя так мчиться – стрімголов.
Ти недавно дівкою була,
Та твоя не згасла ще Любов.
Хоч роки минають, пам’ятай,
Ти для мене завжди: хоч-куди,
Не сумуй Світланко, не ридай.
Ми з тобою дівки назавжди,
Хай тебе кохає чоловік,
Навіть коли сліпнути почне.
Донечка хай радує повік,
Горе, хай домівку обмине,
І нехай завжди на твій поріг,
Прилітають анголи з Небес,
Щоб Господь життя твоє беріг.
Через всі спокуси щоб проніс.
Хочу я колись зустрітись знов.
Навіть хай, нам виповниться 100.
В цьому вірші вся моя любов,
З пам’яті нічого не пішло.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проповеди : Горе пастырям …, которые пасли себя самих! - Сергей Сгибнев Церковь! Какая большая и какая ... БОЛЬНАЯ тема! Сколько их, овец, одиноко бредущих вдали от злачных пажитей, к которым должно было бы идти вместе с дружной семьей?!? И только ли их вина в том, что вот так, в одиночестве протекает их Христианство? А может это их беда? И идут они - одинокие овцы, как укор "пастырям, что стали пасти сами себя"?
